Миропомазання хлопчиків
Очолював місцевий владика Амфілохій - митрополит Чорногорсько-Приморський. Під час Літургії відбулося величне священнодійство - миропомазання двох братиків-двійнят - Савви і Петра (Петара - по-сербськи).
В першій частині Літургії, бачу, в храмі з'явилася пара - тато і мама з двома маленькими хлопчиками (до двох місяців віку), які мирно спали на руках в батьків, інколи посмокчуючи крізь сон свої пустушки.
Перед співом «Святий Боже», митрополит Амфілохій виходить з вівтаря на амвон, читає молитву на миропомазання. Виявляється, що владика практикує роздільне звершення таїнства хрещення і миропомазання, яке як правило священиками в нас звершується одне за другим, коли ми хрестимо дітей. Ці малята вже були хрещені священиком, але за вказівкою митрополита миропомазання не було звершено, і це таїнство вже за якийсь час мав звершити сам владика.
Так от. Прочитав владика молитву, миропомазав. Всі, хто були в храмі, хором підтверджували кожне владикине "Печать дара Духа Святаго" словами "Амінь". Це означає, що люди церковні, знають що за чим.
А після миропомазання замість "Святий Боже" хор заспівав "Елицы во Христа крестистеся, во Христа облекостеся, Аллилуйя" (Всі ті, що у Христа хрестилися, у Христа одягнулися, Алілуйя), а батьки з дітьми тричі обійшли колом посередині храму, як це звичайно буває під час хрещення.
І далі Літургія своїм чином.
Але мене вразило не тільки це.
Мене вразила сама картина і атмосфера, яка панувала при цьому в храмі. Я спостерігав з вівтаря. Це було дуже красиво. Ні, не просто красиво. Це виглядало велично, сакрально.
Старий Митрополит. З довгою білою бородою. Старійшина, патріарх, глава народу стоїть біля вівтаря. Перед ним двоє малесеньких хлопчиків, які нещодавно народилися. Взагалі, сивий старець і маленька дитина - це завжди зі сторони виглядає якось по-особливому.
Мене настільки вразила ця картина, що я протягом дня періодично про неї згадував. Думав, де я міг подібне бачити, що це мені нагадує?
Стрітення, св. Симеон Богоприїмець.
Старець і Дитина.
В нашому випадку старець і діти.
Вибачте, може це не зовсім коректне порівняння, але я маю на увазі не суть цього порівняння, а форму, як це виглядало зі сторони.
Священно, велично, зворушливо й навіть трепетно.
Читайте также
Две трагедии. Но какие разные стандарты
Александр Мациевский перед расстрелом сказал: «Слава Україні!». Его убийство увидел весь мир. О нем говорили политики, государственные чиновники, украинские и мировые СМИ. Посмертно ему присвоили звание Героя Украины. И правильно. Потому что убийство безоружного человека — это трагедия и преступление.
О нападении на монахов Свято-Успенской Святогорской лавры
Официальной информации об открытии уголовного производства о нападении на монахов Свято-Успенской Святогорской лавры на данный момент нет
Минкульт готовит почву для массового изъятия храмов у УПЦ?
Мы видим, что в последние годы Министерство культуры всё чаще разрывает в одностороннем порядке долгосрочные договора аренды или бесплатного пользования, заключённые с УПЦ, в отношении тех храмов или монастырей, которые являются памятниками архитектуры и находятся в государственной (/ коммунальной) собственности. Цель понятна: вытеснить УПЦ из религиозного ландшафта Украины.
Памятник великому князю Владимиру
Памятник великому князю Владимиру, Крестителю Руси, давно стал одним из характерных символов Киева. Со времени открытия в 1853 году статуя и пьедестал не подвергались существенным изменениям.
Смерть монаха
Я, конечно, не эксперт, поэтому сугубо личное наблюдение. Атмосфера смерти монаха и мирянина существенно отличается. Нет многих неприятных моментов, как то соседи и знакомые, советующие всевозможную ахинею, вроде завешивания зеркал, переворачивания стульев и прочей суеверно-ритуальной бредятины, сопутствующей периоду подготовки к похоронам.
Не надо ковыряться в навозе
Друзья, сегодня у нас не совсем обычная тема. На этот раз я хочу задать вам вопрос и понять, в чём я не прав. Или, наоборот, услышать, что я прав.