Передвиборча ейфорія «Київського патріархату»
Цьогорічні вибори до місцевих органів влади в Україні особливо позначились на одній з українських православних конфесій, а саме – «Київському патріархаті». Такої кількості кандидатів в депутати з середовища духовенства УПЦ КП українці напевно не бачили ніколи. Годі й казати про те, наскільки активно священики УПЦ КП підтримують того чи іншого кандидата. Що найголовніше – все це відбувається з мовчазної згоди керівництва «Київського патріархату».
Пропагування того чи іншого політичного кандидата/партії представниками УПЦ КП доходить цього річ до такого абсурду, який навряд чи можна вмістити в будь-які рамки здорового глузду. Наприклад, в Рівному священик УПЦ КП освятив зупинку громадського транспорту, яку побудував кандидат у депутати до Рівненської міської ради від «Радикальної партії Олега Ляшка» Василь Немеш. На самій зупинці красувався «скромний» напис: «Дану зупинку встановив за власний рахунок».
В столиці України кандидат в депутати, а за сумісництвом – священик «Київського патріархату» Сергій Ткачук пішов ще далі, облаштувавши громадську приймальню на території каплиці, де він сам звершує богослужіння. Сам «отець-кандидат» балотується за партійними списками «Радикальної партії Олега Ляшка», яка відома своїми далеко не християнськими витівками та провокаціями.
«Київський патріархат» сміливо може похвалитись десятками священиків-кандидатів в регіонах, лік яких йде на десятки, а можливо і на сотні осіб. Нажаль, є подібні випадки і в середовищі інших конфесій України. Однак цікаво – яким чином буде поєднуватись депутатська і священицька діяльність? Чи не дискредитують священнослужителі своє основне покликання, агітуючи за ту чи іншу політичну силу, або взагалі – балотуючись в депутати?
Поспішаючи отримати певні бонуси від своєї позацерковної діяльності, перебуваючи в цілковитій ейфорії від безконтрольності, священики «Київського патріархату» забувають, наскільки є мінливим політичній клімат в Україні. Особливо після усього пережитого українцями за останніх два роки, представники духовенства будь-якої з релігійних течій, як ніхто повинні були би розуміти, що ті, хто сьогодні перебувають на верхівці “політичного Олімпу”, завтра можуть бути вигнані з країни.
Джерело - портал "Про Церкву"
Читайте також
«Не дайте цій смерті розчинитися»: реакція світу на вбивство у Святогірську
Ієрархи Помісних Церков вимагають знайти вбивць ченця Варсонофія і говорять про атмосферу ненависті до УПЦ, в якій став можливим цей злочин.
Ми у вас крадемо, а ви поки громіть храми
Коли у країни крадуть гроші на укриття та бронежилети, їй терміново потрібен «винуватий». На роль цапа-відбувайла призначили УПЦ.
Чи може фонограма молитися?
«Богослужіння ПЦУ» під фонограму в Києво-Печерській лаврі змушує замислитися не лише про допустимість цього, а й про сенс богослужіння взагалі.
Розцерковлення України: коли все дозволяють і нічого не вимагають
Піст не потрібен, цнотливість зайва, чернецтво смішне, а священник УПЦ – ворог народу. Куди це веде релігійну свідомість українців.
Чи можна вбивати ченця за «неправильну» відповідь на «Слава Україні»?
Насельника Святогірської лаври вбили за відмову поставити націю вище Бога. Розмова про вибір, який, можливо, доведеться зробити кожному християнину.
Що відомо про вбивство у Святогірській лаврі
У Святогірській лаврі вбили монаха і поранили ще двох. Що відомо про трагедію?