У новозбудованому храмі села Білогородка відбулась перша Літургія

Відтоді віряни ні на мить не впускали у душу відчай – ані нападки з боку односельців, ані заборона сільського голови на зміну призначення земельної ділянки, яку під церкву віддав один з прихожан, ані розпач родини настоятеля не змогли похитнути віри та впевненості у те, що канонічна церква таки стримітиме блискучими куполами у небо.

Розпочати саме будівництво релігійній громаді УПЦ вдалося за власний кошт. Євген Фесюк пригадує, що частина хати, яку віддала Марія Остапчук під богослужіння, завжди була наповнена людьми.

«Раніше у церкву щонеділі ходило 20-30 людей з усього села, притому все старші, молоді не дуже багато. Відколи стався розкол, відвідувати Богослужіння стали навіть ті, хто у храм по великих святах ходив. Я почав жартувати з цього приводу: розкол об’єднує», – з усмішкою розповідає Євген Фесюк.

Далі стіни церкви допомогли звести небайдужі люди. Гроші на цеглу, цемент та інші будівельні матеріали передавали з усіх усюд. «Про ситуацію в Білогородці багато писали світських та церковних видань, православні люди, перейнявшись нашою проблемою, просто знаходили мій номер, чи номер моїх прихожан, і передавали кошти на зведення храму. Були різні суми пожертв – від ста гривень і до десяти тисяч гривень», – каже настоятель Свято-Луківської церкви села Білогородка протоієрей Віталій Чайка.

Першу Літургію у новому храмі з особливим трепетом сприймали ті, хто спільними зусиллями, невпинною молитвою та наполегливою працею наближав цей день. Церква була заповнена вщент дітьми, молоддю, вірянами із сусідніх сіл, котрі прийшли підтримати братів і сестер по вірі.

Очолював Богослужіння протоієрей Анатолій Богданов, благочинний першого Дубенського благочиння, співслужили йому десять кліриків Рівненської єпархії. Загалом настрій панував, неначе на Великденень – піднесений та урочистий. Не стримуючи сліз, настоятель церкви Віталій Чайка після хресної ходи звернувся до усіх присутніх: «Браття і сестри, ми перемогли! Ні, не наших односельців, своїх родичів, ми посоромили того, з ким православні християни борються щодня – ми посоромили диявола. В цей день ми воістину святкуємо Торжество Православ’я».

Читайте також