Патріарх Єрусалимський освятив храм князя-мученика Іоанна Володимира

У богослужінні взяли участь Патріарх Сербський Іриней, архієреї Сербської Православної Церкви, представники Помісних Православних Церков та кілька тисяч віруючих.

У своій проповіді митрополит Чорногорський і Приморський Амфілохій торкнувся мученицького подвигу святого Іоанна Володимира. Про життєвий шлях Сербського князя-мученика також нагадав у своєму слові Патріарх Єрусалимський Феофіл.

Предстоятель Єрусалимської Православної Церкви передав у дар Патріарху Сербському Іринею і митрополиту Чорногорському Амфілохію список Єрусалимської ікони Пресвятої Богородиці «в знак нашої єдності і допомоги Матері Божої, Яка є Матір'ю всіх Церков». Зі свого боку, Патріарх Іриней подарував новоосвященному храму ікону святого Іоанна Володимира. Митрополит Амфілохій тепло подякував усім, хто допомагав у будівництві нової церкви, а також Патріарху Єрусалимському, який подарував новому храму частинки мощей святого Сави Освяченого. У храмі також поміщені частини мощей святих новомучеників концтабору Ясеновац та святого Іоанна Володимира, які будуть знаходитись у вівтарі церкви.

Святий князь-мученик Іоанн Володимир був правителем сербської держави Дукля. Це перший серб, причислений до лику святих.

Іоанн Володимир був відомий як дуже побожний і справедливий правитель. Довгі роки він боронив свою державу Дукля від посягань болгарського царя Самуїла, вступивши в союз з Візантійською імперією. Але в 997 році цар Самуїл все-таки захопив Дуклю. Іоанн Володимир потрапив у полон. Дочка Самуїла Феодора Косара, полюбивши Іоанна Володимира, просила Болгарського царя віддати її заміж за сербського князя. Шлюб був укладений, і Іоанну Володимиру була повернута Дукля разом з містом Дуррес (сучас. Албанія), де він став правити як васал Болгарського царя. Іоанн Володимир намагався жити у мирі із сусідніми правителями і державами. Але у 1015 р. племінник царя Самуїла – Іоанн-Владислав, який змінив його на Болгарському престолі, стратив Іоанна Володимира, якого неправдиво звинуватили у змові проти царя Болгарії.

За переказами, після страти Іоанн Володимир підняв свою відрубану голову, сів на коня і відправився до храму в Преспі. Зійшовши з коня, він вимовив: «В руки Твої, Господи, віддаю дух мій», і тільки після цього помер. Князь-мученик спочатку був похований у церкві в Преспі, а через кілька років був перепохований в Дуклі. Пізніше його мощі деякий час перебували в Дурресі, а потім в освяченій на честь святого Іоанна Володимира церкві поблизу міста Ельбасан. З 1995 року мощі святого князя-мученика спочивають у православному кафедральному соборі Тірани. Також до наших днів в місті Барі (Чорногорія) зберігся хрест, який св. Іоанн Володимир тримав у руках під час своєї страти. Святий Іоанн Володимир шанується як небесний покровитель міста Бару.

Читайте також