Церкви в Кенії перед зарученням вимагають перевірятися на СНІД

У ряді випадків церкви прагнуть конфіденційності, і священики в приватній бесіді без свідків пропонують парам перевіритись у лікаря або в клініці на наявність інфекції, але в інших випадках така перевірка висувається як обов'язкова і публічна умова для вступу в шлюб. Найбільш строго такої лінії дотримуються церкви п'ятидесятників і євангелістів, у той час як римо-католицька і наймасовіша протестантська церкви є менш суворими у цьому відношенні.

В країні ось уже десять років діє закон, що забороняє використовувати тести на ВІЛ як попередню умову для шлюбу. Він охороняє конфіденційність приватної інформації такого роду і забороняє її розголошувати без згоди власника. Але, за словами Жана Нганга, координатора кенійської гілки міжнародної мережі релігійних лідерів, які живуть з ВІЛ-СНІД, церкви занадто часто порушують закон, отримавши результати аналізів. «Часто ці відомості зберігаються в папках і на полицях у відкритому доступі, де кожен може їх бачити, – каже активістка. – Ми вважаємо це формою шельмування і дискримінації людей, які живуть з ВІЛ-СНІД».

Духовенство в церквах, що вимагають довідки від пар, каже, що ним рухає прагнення захистити парафіян від ВІЛ-СНІД, оскільки одна з місій церкви – виховувати здорові сім'ї та боротися з розлученнями, хворобами та передчасною смертю. «Тест на ВІЛ-СНІД – це обов'язкова умова для людей, які обручаються в нашій церкві, – говорить преподобний Соломон Мвалілі, представник «Вільного братства п'ятидесятників» Кенії. – Я вважаю, що це робиться тільки заради добра, щастя і здоров'я люблячої пари і тих дітей, яких їм належить виростити».

Пастор церкви п'ятидесятників в районі Мачакос каже, що його церква вимагає довідку про ВІЛ-СНІД двічі: перший раз, коли пара подає заяву на заручини, а другий раз через шість місяців. Він каже, що ніколи не чув жодних протестів або скарг від парафіян щодо цієї умови. Більше того – священики вважають, що парам корисно знати результати аналізів, щоб правильно планувати дітонародження. Якщо вони знають, що хворі, вони можуть почати лікування і дізнатися у лікарів, як підтримувати себе і жити в громаді.

Читайте також