Традиція вінчань на Покрову не має церковного обґрунтування, – священнослужителі

Традиція вінчань на Покрову – це чисто народне уявлення. «Покров Пресвятої Богородиці – осіннє свято. Весілля восени мали практичне значення, та їхні дати також призначалися виходячи з практичних міркувань. Звідси і традиція вінчань на Покрову: всі обов'язки, пов'язані з посівом, турботою і збиранням плодів земних, завершено, і наставав час прийматися за весіллячко. Саме свято завжди було любиме народом, сприймалося як своєрідний маяк у жовтневі дні, і тому вважалось найбільшим святом», – пояснив він.

«Власне, жовтень поділявся до Покрови та після. Як водиться, такі обставини завжди обростають додатковими смислами і значеннями суто народного тлумачення, які не завжди відображають буквальний сенс свята», – додав священнослужитель.

Як бачимо, до весіль це не має жодного відношення. Але у народній свідомості Покров Матері Божої став важливим символом. Покрова – це безперестанні молитви Богородиці до Господа, вічний, непорушний материнський захист, тепло, надійний дах.

Омофор Богородиці асоціювався з хусткою, яким покривали голову заміжньої жінки, з фатою нареченої. Це одна з причин, через яку Покров у народі вважався весільним днем. Крім того, до цього часу закінчувалися польові роботи, і селянське господарство, як правило, було в достатку. Тому традиція грати весілля, здійснювати вінчання на Покрову ґрунтувалася передусім на суто практичних питаннях.

«Покров землю і дівку покриє (землю снігом, а дівку хусткою)», – було прийнято говорити.

Свято Покрови Пресвятої Владичиці Богородиці встановлено на честь явлення Богородиці у Влахернському храмі в обложеному ворогами Константинополі. Жителі Константинополя молилися до Богородиці, щоб Вона захистила місто. І під час всенічного бдіння святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній побачили у повітрі Божу Матір. З безліччю Ангелів і святих Вона помолилася Господу про візантійців. У знак Свого заступництва простерла на вірянами Свій покров – омофор.

Читайте також