Афонські старці розповіли про чесноту лагідності

«Смиренна людина лагідна. Але це не означає, що той, хто лагідний, той і смиренний. У лагідності повинно бути і смирення, бо якщо його немає, то людина може зовні здаватися лагідною, але всередині бути сповнененою гордості та казати про інших: "Вони ненормальні, нема чого на них звертати увагу, нехай собі говорять!" Як той чернець, якого отці ніколи не бачили розгніваним і який ніколи не відповідав, якщо йому докучали. Тому одного разу його запитали: "Який помисел він завжди має в серці своєму, що, піддаючись образам або переносячи від кого-небудь кривду, він показує таке довготерпіння?" На що той відповідав: "Чи мені звертати увагу на їхні недоліки... Це гавкаючі собаки". Тобто він зневажав інших».


Преподобний Порфирій Кавсокалівіт

«Без насильства над собою, із лагідністю віддайся в руки Божі, і Він прийде і умилостивиться над твоєю душею».

«Будемо мати любов, лагідність, мир! Так ми допоможемо своєму ближньому, коли він охоплений злом. Приклад наш випускає для іншої людини таємниче випромінювання не тільки тоді, коли людина знаходиться поруч, але і коли її немає! Будемо вчитися таким чином передавати своє добре бажання».

«Найкраща місіонерська робота - це добрий приклад, наша любов, наша лагідність».

«Освіта - велика річ, коли поєднується з лагідністю, привітністю і любов'ю. Це так за будь-яких обставин».

«Що тобі краще? Бути лагідним, смиренним, спокійним, мирним, мати в собі любов або бути нервовим, нудним і з усіма сваритись, наносити рани іншим? Звичайно, любов вище. Наша релігія має всі ці блага і є істиною».

Преподобний Никодим Святогорець

«Добром і любов'ю можеш багатьох зробити лагідними. Якщо людина має добре зволення, швидко можеш змусити її виправитись, стати ангелом Божим».

«Ніколи не бачив я, щоб звершилось виправлення за допомогою гніву, але завжди - за допомогою любові. Тоді і напоумлений жертвує собою. Тому так і робіть. Візьми приклад з самого себе: коли ти стаєш лагідним? Від образ? Або завдяки любові?»

«Божественні дарування людинолюбного Бога, тобто смирення, лагідність, стриманість та інше збуджують божественне відчуття, коли в нас приводяться в дію божественною благодаттю. Вони, загалом, без дії божественної благодаті суть просто чесноти. І ми їх зберігаємо заради заповіді Господа, для зцілення наших пристрастей. І перш ніж ми отримаємо благодать, ми постійно змінюємося у відношенні смирення і зарозумілості, любові і ненависті, утримання і багатоїдства, лагідності і гніву, довготерпіння і люті».

Схиархімандрит Кирик Афонський

«Потрібно мати дух лагідності і співчуття до ближнього, тому що і на Страшному Суді головним чином про ці основні чесноти запитають нас за словами Спасителя: "навчіться від Мене, яко лагідний єсмь і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим"» (Мф.11:29)».

Читайте також