Комплекс неповноцінності
Объединительный собор по созданию ПЦУ
Дивлюся я на все те, що відбувається навколо нової «автокефальної церкви», слухаю те, що говорять її симпатики, суспільні діячі, депутати, слухаю агресивні, грубі, образливі вислови й випади на адресу нашої Церкви навіть від перших осіб держави, і роблю висновок, що створюється нова «ПЦУ» не за, а проти. Дійсно, проти нашої Української Православної Церкви.
Справжня її ціль не в побудові якоїсь позитивної власної структури, а в знищенні нашої Церкви, що було зрозуміло й з самого початку.
Здавалося б, ну отримали ви свою «автокефалію», хай навіть обмежену, невизнану Помісними Церквами, в незаконний спосіб, що породило шок серед Помісних Церков, - ну й майте собі. Сидіть і не чіпайте нікого. Ні, треба наїжджати, шельмувати, перейменувати, захопити, забрати, увірвати хоча б шматок, відірвати когось або щось від УПЦ.
Це означає, що ця структура як була, так і є неповноцінною ні церковно, ні психологічно, ні морально. Цій структурі треба завжди комусь щось доказувати, треба самостверджуватися за рахунок інших, через поглинання, перейменування, перетягування і т.п. Як в тій рекламі прального порошку «Tide»: «А, Ви ще не ..., тоді ми йдемо до вас»
Але це є комплекс неповноцінності.
Натомість наша УПЦ нічого нікому не доказує.УПЦ повноцінна і самодостатня, хто б що не говорив. Подобається вона комусь чи ні, вона є, визнана, живе, молиться, служить, ні в кого нічого не забирає, відстоює своє, вона просто є. Спокійно є.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.