Десакралізація Афону
Сослужение с братией Афонского монастыря с раскольниками приводит к десакрализации Афона
Участь окремих афонських монахів в «інтронізації» глави нової квазіцерковної структури, а тепер ще й відкритий прийом і співслужіння братії Афонського монастиря Пантократор з групою розкольників, приводить до десакралізації в очах вірних УПЦ Афону як оплоту канонічності, вірності й відданості Церкві. Принаймні, так його сприймають чи сприймали в нашій Церкві.
В нас на Західній Україні після всього цього прості віруючі люди кажуть так:
Прості одружені приходські священики на Західній Україні з купою дітей не бояться втратити свої храми, не бояться бути вигнаними зі своїх храмів, йдуть служити в хату, але залишаються вірними Церкві, вірними священицькій присязі, являючи цим самим подвиг сповідництва, не йдуть в розкол, а деякі афонські монахи, які не мають сімей, які не ризикують нічим, які мали б бути зразком вірності Церкві, бояться свідчити правду.
У зв'язку з цим згадується мені приклад св. преподобного Максима Сповідника, пам'ять якого ми святкували минулої неділі.
Не суджу нікого, Боже борони, просто констатую факт і передаю думку людей. Звичайно, що не весь Афон такий, поки що тільки окремі монастирі ...
На додаток до сказаного дивився сьогодні в грецьких ЗМІ, як приймає і вітає розкольників на Афоні один архімандрит, який раніше приїжджав до нас, спілкувався з Блаженнішим, говорив йому високопарні правильні слова, а тепер ...
Гіркі відчуття ... Не буду писати імен і давати посилання.
А тим часом сьогодні ж відбулася зустріч Посла США в Афінах Дж. Паєтта з губернатором Афону К. Дімцасом. При чому в той самий день, коли на Афоні з'явилися представники «ПЦУ». Чомусь мене це не дивує.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.