Почему Эллада признала автокефалию ПЦУ?
Элладская Православная Церковь признала ПЦУ Фото: Цензор
Дело в том, что Элладская Церковь сама недоавтокефальна.
В 1833 году баварские регенты от имени короля Отто I провозгласили автокефалию Элладской Церкви на территории новообразованного греческого государства.
17 лет КПль её не признавал. А признал затем на урезанных условиях. Элладская Церковь не может без Константинополя освящать миро, причислять к лику святых. И ещё много чего не может.
Но дело в том, что в 1928 году греческому государству отошли ещё территории, которые в Томосе не прописаны. Формально эти территории относятся к Константинопольской Церкви, а фактически подчинены синоду Элладской Церкви. И епископы поставляются не из Стамбула, а из Афин. Эти территории – ахиллесова пята Элладской Церкви, самое её уязвимое место, т.к. Константинополь в нужный момент всегда напомниает, что север Греции вообще-то Константинопольского Патриархата.
Но и это ещё не всё. Дело в том, что в отличие от России в Греции священники живут на зарплату, которую им официально платит государство. Что делает их более сговорчивыми с государственной политикой. А государственная политика у страны с невероятным госдолгом вассальная.
Не последнюю роль сыграл Джеффри Пайетт, который до 2016 года был послом США вна Украине, а с 2016 года послом в Греции. Во многом он был «оком государевым» от США, что в Киеве, что в Афинах.
На Элладскую Церковь оказывалось сильное давление. Но в идеале, мы призваны следовать за Христом. Даже если нас уже прибивают ко кресту. Это слабость духовенства Элладской Церкви. Не знаю, как бы я поступил, окажись на их месте. Но они отреклись от церковных канонов под внешним давлением.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.