На уровне фактов смуту произвел патриарх Варфоломей
Патриарх Варфоломей и Патриарх Кирилл. Фото: 24.ua
Когда я читаю «а чего наши взъелись», я должен заметить, что наши-то ни разу не взъелись. Патриарх Кирилл НЕ требует себе титула Primus sine paribus, НЕ заявляет о своих правах распоряжаться в других поместных Церквях, НЕ объявляет себя «первоиерархом вселенской Церкви», НЕ претендует смещать и заменять предстоятелей поместных церквей просто потому, что светские власти его об этом душевно попросили, НЕ заявляет о превосходстве Московского престола или русской нации в Православии. В этом конфликте претензии сторон совершенно неравнозначны.
У конфликта есть совершенно конкретный инициатор, и совершенно конкретный продолжатель, который прилагает все усилия для его расширения. И есть сторона реагирующая, которая как раз пытается сохранить то, что было до этого.
Это не вопрос оценок – допустим, вы одобряете Варфоломея и верите, что он в впрямь примус-синепарибус. Допустим, вы считаете, что произведя всю эту смуту, патр.Варфоломей прав – на уровне оценок. Но на уровне фактов, смуту произвел именно он.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.