Після хресної ходи хворих з вірусом не зафіксовано
Крестный ход. Фото: Facebook
Часу на роздуми – вагон) Читаю, аналізую, думаю і от що оце таке собі о 12 годині ночі надумала. Хресні ходи у Неділю Торжества Православ’я пройшли майже по всій Україні. Найбільшої критики зазнали хрестоходці з Вінниці та Рівненщини. Коментарі під новинами про цю подію вражали неабиякою жорстокістю, агресією, ненавистю, люди не підбирали слів, щоб образити вірян, своїх співвітчизників, котрі взяли участь у Хресних ходах. Топ темою агресивних закидів було те, що саме ті, хто молитовно у цей день доєднався до Торжества, розносять короновірус, не дбаючи про безпеку інших. Минуло 14 днів ( це інкубаційний період ) і на Рівненщині, як і на Вінничині хворих з вірусом не зафіксовано, і Слава Богу! Однак досі не можу зрозуміти, чом наш народ так прагне зла.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.