Про Хіросіму і Нагасакі
Хіросіма після атомного вибуху. Фото: gazeta.ru
Рівно 75 років тому країна, яка досі багатьма вважається еталоном демократії, прав людини і загальнолюдських цінностей застосувала ядерну бомбу проти мирних (в більшості своїй) жителів японського міста Хіросіма. А через три дні повторила це своє немислиме злодіяння проти Нагасакі. Ці міста були знищені разом зі своїми жителями. Загальна кількість жертв – 450 тисяч чоловік. Ці бомбардування не були викликані ніякою військовою необхідністю. Вони не вирішили жодного військової завдання. Просто дядькам у Вашингтоні було потрібно на комусь випробувати свою нову чудо-зброю, а заодно продемонструвати її потенційним супротивникам.
Ніхто в світі не поставив питання про відповідальність США за цей злочин.
Ніхто не приніс офіційних вибачень.
Ніхто з виконавців не був засуджений і навіть не визнав свою провину.
Взагалі, дивлячись на криваву історію людства, можна тільки дивуватися тому, як винні у вчиненні жахливих злочинів уникають покарання в цьому житті, доживають до старості і йдуть в інший світ в пошані і добробуті. А що на них чекає там, в тому іншому світі?
«Людям призначено вмерти один раз, а потім суд...» (Євр. 9, 27). Нікому не можна уникнути цього суду. Не можна відкупитися або найняти кмітливого адвоката. Не можна виправдатися обставинами або наказами згори. «І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя; І судили мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Одкров. 20, 12).
Що на цьому суді відповідатимуть ті, хто задумав і здійснив ядерні бомбардування Хіросіми і Нагасакі? Що відповідатимуть ті, хто винен у невинних жертвах будь-якої війни, громадянської в тому числі?
Коли Церква закликає людей до миру, вона піклується не тільки про тих, хто може стати жертвами військових дій, але і про душі тих людей, з вини яких ці жертви відбуваються. Сьогоднішня скорботна дата – це привід згадати про жертви нелюдських ядерних бомбардувань, згадати про те, що ніхто не уникне суду Божого, привід згадати про слова Христа: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5, 9).
Читайте також
Занурення в Йордан на «Раз – два – три»
Відомий блогер ПЦУ у «священному» сані Олексій Філюк вивів на березі Йордану власну богословську формулу. Звучить вона так: «Раз – два – три».
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?
Портрет «совісті нації»
Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.
ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»
Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.
Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити
Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.