Якщо ти за традиційну сім'ю – то вже автоматично пропагандист Москви?

ЛГБТ-прапор

Українців динамічно привчають до думки, що гомосексуалізм, гендер та інше мають міцно увійти до їхнього життя.

Водночас у країні ще сильні (порівняно із Заходом) традиційні сімейні цінності та авторитет Церкви. В наявності – конфлікт інтересів. Що ж робити?

Дуже показовим є приклад львівського священника УГКЦ Юрія Бойка. Він опублікував договір Міносвіти із західним ЛГБТ-фондом The Arcus Foundation про впровадження гендера в програми садків та шкіл України. При цьому Бойко послався на знайомого у міністерстві, який підтвердив автентичність документа.

Проте ЗМІ Галичини оголосили цькування священника і звинуватили його в «розповсюдженні фейків російської пропаганди». І це при тому, що сам Бойко – дуже авторитетна у Галичині особа. Він – визнаний патріот і постійний гість на місцевих каналах.

І в цьому прикладі вже видно контури «конфлікту інтересів», який в Україні неминучий. У ній з одного боку – авторитетні патріоти, які намагаються відстоювати традиційні цінності, з іншого – очевидне нав'язування ЛГБТ-ідеології Заходом. Тим самим, без підтримки якого сьогодні складно уявити існування України.

І тут виникає парадокс: ти міг усе життя бути еталонним патріотом і таврувати інших «агентами Москви», але якщо ти сьогодні йдеш проти ЛГБТ-мейнстріму, то автоматично сам стаєш «московським пропагандистом». І, схоже, це лише початок.

Читайте також

Занурення в Йордан на «Раз – два – три»

Відомий блогер ПЦУ у «священному» сані Олексій Філюк вивів на березі Йордану власну богословську формулу. Звучить вона так: «Раз – два – три».

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.

Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити

Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.