Чому нам потрібний Онуфрій, а не церковний «менеджер»

Блаженніший Митрополит Онуфрій. Фото: news.church.ua

Вже тоді, у 2014 році, було зрозуміло, що «легкого» предстоятельства в нього не буде. Проте що буде настільки важко, ніхто не міг і припустити.

Нині і з боку північного сусіда, і серед «патріотів» усіх мастей на адресу Блаженнішого несеться потужний потік критики. І, мабуть, головна її теза, що Митрополит – «молитвеник», а в скрутні часи Церкві потрібен «адміністратор», здатний ухвалювати «ефективні рішення».

Що на це відповісти? Сьогодні ми бачимо з усіх боків очільників релігійних конфесій, які ухвалюють подібні «ефективні» рішення на догоду владі та поточній політичній ситуації, намагаються лавірувати поміж хвилями життєвого моря та навіть підлаштовувати під хід цих хвиль євангельське вчення.

Митрополит Онуфрій не лавірує. Він веде свою паству прямо, через хвилі. Бо не лавірував і йшов хвилями бурхливого моря Христос. Незважаючи на зміну політситуації, він промовляє ті самі євангельські слова, бо «Христос учора, сьогодні й навіки – Той Самий».

Так, Онуфрій – молитвеник, а не менеджер. Але таким і має бути Предстоятель Церкви. Особливо під час шторму.

Читайте також

Влада не забороняє УПЦ, а дерусифікує? Тоді й СРСР не забороняв уніатів

Слідуючи логіці Шевчука, Сталін зовсім не забороняв УГКЦ, не згортав свободу совісті, він лише звільнив душі уніатів від бандерівської ідеології.

Занурення в Йордан на «Раз – два – три»

Відомий блогер ПЦУ у «священному» сані Олексій Філюк вивів на березі Йордану власну богословську формулу. Звучить вона так: «Раз – два – три».

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.