Як глава заповідника «анафематствував» святителя Петра Могилу

Святитель Петро Могила

На його думку, намісники Києво-Печерської лаври Никифор Тур і Єлисей Плетенецький були «козацькими митрополитами» (хоча в реальності вони були архімандритами, а до козацтва жодного стосунку не мали). Також Остапенко віщає, що права вірян УПЦ в Лаврі «не порушені» (тоді як у Нижню лавру та в печери їх не пускають із серпня).

Але найбільше нас вразило твердження історика, що РПЦ наклала анафему на святителя Петра Могилу «так само, як і на Мазепу».

Митрополит Петро Могила помер 1647 року, за 40 років до того, як Київську Митрополію перепідпорядкували Руській Церкві. У Москві при всьому бажанні не могли оголосити анафему екзархові Константинопольського престолу, навіть якби він її заслуговував.

Але питання в тому, що Петро Могила не те що не був анафематствуваний, його в Руській Церкві зарахували до лику святих (після того, як канонізували в УПЦ 1996 року). Також зарахували його до лику святих у Румунській Церкві.

Може, Остапенко просто переплутав анафематствування з канонізацією?

Хай там як, а культурний рівень лідерів Міністерства культури продовжує викликати тривогу. Ми пам'ятаємо, як міністр Ткаченко публікував картинки Батьківщини-матері з факами. Тепер от очільник заповідника з легкістю перетворює архімандритів на «козацьких митрополитів», а святителів – на анафем.

Може, пошукати фахівців у пральні?

Читайте також

Занурення в Йордан на «Раз – два – три»

Відомий блогер ПЦУ у «священному» сані Олексій Філюк вивів на березі Йордану власну богословську формулу. Звучить вона так: «Раз – два – три».

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.

Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити

Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.