Владика Сергій - архіпастир не з книжок, а з реального життя
Митрополит Тернопольский и Кременецкий Сергий. Фото: Facebook Николай Данилевич
Вважаю, що це велике благословення Боже, що наша Церква має такого архієрея. Владика викладав в нас в Почаївській духовній семінарії пастирське богослов’я. Його лекції ми слухали в абсолютній тишині, боячись пропустити хоча б одне слово. Владика говорив тихо, але натхненно, лагідно твердо, і якось так, що всі його слова закарбовувалися в наших серцях. І ми ловили його слова. Владика - архіпастир не з книжок, а з реального монастирського і парафіяльного життя.
Ми з ним їздили по парафіях, (я співав у семінарському хорі), бачили реальне парафіяльне життя. Навчалися не лише по книгах, а з прикладу владики Сергія.
Вітаємо владику Сергія і бажаємо ще многих, благих і плодотворних літ достойного святительства, щоб владика своїм прикладом й надалі свідчив своїм служінням і своїм словом всім нам - і священнослужителям і мирянам, як потрібно служити й жити!
Дивлячись на служіння владики Сергія, стає краще зрозуміло, що мав на увазі святий апостол Павло, коли наставляв свого учня Тимофія:
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.