Говорят, это важная черта многих святых: быть гонимым, и никого не судить
Святитель Иоанн Шанхайский. Фото: Facebook
День памяти владыки Иоанна (Максимовича, 1896-1966).
56 лет со дня его кончины в Сиэтле (США).
Удивительный святой.
Сын харьковского помещика. Выпускник юридического факультета Харьковского университета. В эмиграции оказался по ходу Гражданской войны (воевал ли?).
Монах, несший всю свою жизнь настоящий аскетический подвиг, и при этом никогда не живший в монастыре.
Для Церкви было нужно, чтобы он был священником, затем правящим архиереем. Сначала в Югославии, потом в Шанхае, в Бельгии, затем в Сан-Франциско.
Много путешествовал через разные континенты. Но всегда - "по делу".
Так, он никогда не бывал в Иерусалиме или на Афоне: видимо, и Афон, и Святая Земля сами "были у него в келье".
Мне доводилось читать протоколы заседаний Синода РПЦЗ тех лет: владыка Иоанн обычно не участвует в общих дискуссиях,
а его реплики касаются только конкретных пастрырских дел:
там осталась община без пастыря, здесь надо помочь вдове почившего священника с детьми...
Запомнился рассказ его духовного чада, священника, который уже переехал за океан, когда вл. Иоанн еще оставался в Европе. Этот священник о чем-то горячо молился всю ночь, о каком-то очень важном деле. И вдруг звонок от вл.Иоанна чрез океан: "Ты ложись спать: Господь услышал твою молитву".
Для любви нет препятствий, нет расстояний в тысячи километров.
Служил литургию ежедневно. Босиком ходил по Парижу. Конечно, не без юродства.
В Русской Зарубежной церкви были епископы, не соглашавшиеся с его канонизацией и не пришедние на его прославление.
В общем, Святитель немало пострадал "от своих". Но ни с кем не вел войны.
Говорят, это важная черта многих святых: быть гонимым, и никого не судить.
При всей кажущейся традиционности своего облика, владыка Иоанн был, видимо, не менее необычным для своего времени и своей среды святым, чем мученица мать Мария (Скобцова).
Их же молитвами...
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.