Дві смерті

Патріарх Ілія та Філарет за часів перебування митрополитом Київським. Фото: відкриті джерела

За один тиждень пішли з життя дві людини майже одного віку: Патріарх Грузинський Ілія та Філарет Денисенко. Обидва багато десятиліть були архієреями і визначали духовне життя своїх народів – грузинського та українського. Але як же по-різному вони це робили.

Патріарх Ілія за 49 років предстоятельства практично відродив Грузинську Церкву, об'єднав грузинів в одну родину, став хрещеним батьком для десятків тисяч дітей. Сьогодні його оплакує не лише Грузія, а й увесь світ. І це без жодного перебільшення – Патріарх Ілія був беззаперечним авторитетом для всього Православ'я.

Філарет Денисенко помер непомітно. В Україні не оголосять траур, до нього не вишикуються черги бажаючих попрощатися. У керівництві країни випустять кілька чергових співчуттів, і за тиждень главу УПЦ КП забудуть.

Але чому так? Чи міг Філарет удостоїтися такої ж любові та поваги, що й Патріарх Ілія? Безумовно, міг. У 70-ті та 80-ті роки він перебував з грузинським предстоятелем у схожій ситуації. Але в якийсь момент вони обрали різні дороги. Ілія робив усе для об'єднання нації, Філарет – для розділення. Саме він став обличчям розколу та ворожнечі в українському Православ'ї, які тривають до наших днів.

Єдиним прагненням усього його життя була влада. Бути першим, бути головним, бути патріархом. Коли Порошенко з Епіфанієм обманули його з «предстоятельством» у ПЦУ, він відродив свою УПЦ КП.

Він вилив на Епіфанія тонни бруду. Нехай навіть заслужено – але це все одно був бруд. Усі пам'ятають його залихватське «ще невідомо, хто з нас помре першим». Тепер відомо. Першим помер Філарет.

Ми знаємо, що, незважаючи ні на що, в УПЦ багато хто молився, щоб Філарет перед смертю встиг покаятися. Жаліли його та бажали християнської кончини. На жаль, покаятися він так і не зміг.

І ось перед нами два життя і дві смерті: праведника і далекого від праведності... Господь показує нам їх, немов поклавши на дві долоні. І це дуже наочний урок для кожного християнина.

Мойсей, звертаючись до народу перед вступом до Землі Обітованої, сказав: «Життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Вибери життя, щоб жив ти і потомство твоє».

І це не Мойсей, це Бог говорить кожному з нас: вибери життя, а не смерть.

Читайте також

Про ситуацію в Святогірській лаврі

Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.

Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?

Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?

Портрет «совісті нації»

Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.

ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»

Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.

Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити

Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.

Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?

Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.