Благовіщення на Страсній седмиці: як відзначати цей день?

Ця подія іменується Благовіщенням – по-грецьки «Евангелізмус», тобто «Блага звістка».

У православному календарі іноді трапляються на перший погляд досить дивні збіги свят. Відбувається це тому, що поряд зі святами, які мають фіксовану дату, є й перехідні, головне з яких – Воскресіння Христове, яке припадає щороку на різні числа. На цій Страсній седмиці ми станемо свідками дуже рідкісного збігу: свято Благовіщення випало на Велику Суботу. Шукати містичного значення в цьому збігу не варто, бо він відбувається приблизно раз на 25 років, але деякі паралелі провести цілком доречно.

Благовіщення є «спасіння нашого початок», те, з чого розпочалось наше звільнення, тому що це день зачаття у лоні Господа Іісуса Христа. Коли архангел Гавриїл сповістив Діві Марії про те, що Вона стане Матір'ю і Породжене Нею буде від Духа Святого, Її відвідав Дух Господній. З того моменту і сталася ця світова подія, коли засяяла зоря нашого спасіння. А Тайна Великої Суботи – це незриме для людського ока чудо: Христос виводить з пекла праведників. А це вже, власне, те, що ми називаємо Пасхою. Таким чином, у збігу Благовіщення та Великої Суботи ми споглядаємо альфу та омегу нашого спасіння.  

Саме богослужіння в цей день вельми незвичне за своїм змістом. Воно поєднує в собі радість звістки про прийдешнє втілення Господа з почуттям скорботи від усвідомлення того, що Господь помер і перебуває у гробі. Наприклад, в один і той самий день можна буде почути:

«…В пещи избавивый преподобныя отроки из пламене, во гробе  мертв, бездыханен полагается…», – но сразу за тем: «Днесь всемирныя радости начатки…»

«Не рыдай Мене, Мати, зрящи во гробе!.» и – «Радуйся, Благодатная!..»

Як же ставитись до збігу радості Благовіщення і скорботи Великої Суботи? Як поєднати, простіше кажучи, весілля та похорон?

По-перше, збіг свят допомагає нам глибше вдуматись у події Благовіщення та подивитись на них трохи інакше. Чи знала Діва Марія, коли Архангел сповіщав їй благу звістку, що чудо та радість народження Сина зміняться горем і стражданням Голгофи? Мабуть, знала, бо напевно читала численні пророцтва про майбутнього Месію. І, тим не менш, не противилась волі Божій. Тому й стало можливе спасіння людства, але разом з цим і горе Матері, яка ридає біля Хреста, яка бачить Сина у гробі. Тому і поєднуються в службі Великої Суботи радісне «Богородице Дево, радуйся!» та скорботне «Не рыдай Мене, Мати, зрящи во гробе Егоже во чреве без семени зачала еси Сына…»  

По-друге, потрібно враховувати той факт, що трагізм Великої Суботи не наповнює нашу душу мороком та безвихіддю. Звісно, ми печалимося, дивлячись на Господа у гробі, але печаль наша світла: всі ми прекрасно знаємо, що хресний шлях завершився перемогою над смертю і пеклом, і в найсумніші хвилини не можемо не передбачати пасхальної радості. Це апостолам було простимо в дні між Розп'яттям і Воскресінням віддаватися безутішному смутку, а для нас будь-який смуток гріх. Скорбота християнина обов'язково повинна розчинятись у світлому упованні, і свято Благовіщення якраз і зміцнює його на цьому шляху.  

З іншого боку, і радість в Церкві повинна бути світлою, чистою, помірною. Згадаймо, як Пречиста Діва зустріла Благу звістку: смиренно, трепетно, вдячно. І наше ставлення до радості теж має бути таким само трепетно-вдячним. Потрібно засмучуватися без відчаю і радіти зі смиренням, тоді видиме протиріччя між двома святами зітреться, і ми зможемо правильно налаштувати свою душу в цей день.

Читайте також

Страж над сирійською пустелею

У V столітті віра стала для багатьох зручною звичкою. Сирійський пастух кинув виклик цій теплохладності, піднявшись над землею заради служіння Творцю.

​Ключ до таємниць вічності

Образи та претензії перетворюють внутрішній світ людини на темну тюремну камеру. Вектор вічної долі визначається здатністю прощати.

Коли брехня стає хулою на Творця

Трагедія в молодій єрусалимській громаді здається жорстокою. Детальний розбір тексту книги Діянь розкриває справжню причину раптового суду над подружжям.

Обезголовлена правда святого пророка

Подвиг Усікновення голови Іоанна Предтечі показує безкомпромісну вірність Божому Закону. Найвеличніший із пророків відкидає спокусливу змову з гріхом.

Розмова про сумніви з великим богословом

Ми часто мучимося від безпорадності перед лицем важких завдань. Великий учитель Церкви пережив цей страх і залишив нам духовну втіху.

Що робити, якщо близькі руйнують душу?

Ми часто звинувачуємо себе, коли рідні вимагають неможливого. Євангеліє вказує на чітку межу між родинним обов'язком і самозбереженням.